Де б ти не був, куди б не ховався від негараздів, проблем, горя, ти завжди і скрізь береш із собою себе. Тому втікти – не завжди вихід! Переконалися у цьому із учнями 7-Г класу, відвідавши неймовірний артпроєкт «СерцеНазовніПалітраПам’яті» у рамках якого проходить виставка картин у ЦДЮТ.
Особливістю цього проєкту є те, що у ролі художниць — матері і дружини полеглих воїнів полку «Азов». Це своєрідна арттерапія із проявом неймовірної любові, пам’яті і натхнення. На полотнах за допомогою різних технік і засобів жінки проявили свої емоції, спроєктувавши біль утрати у рушійну життєву силу. До кожної картини представлений опис історії окремого воїна, безсумнівно, щемливої і такої особливої та близької кожному українцю сьогодні…
ФОТОГАЛЕРЕЯ
Обговоривши з дітьми деталі, виокремили деякі особливості картин. Учні помітили, що часто використані на полотнах мариністичні мотиви (зображення моря), бо більшість полеглиг родом із тих мальовничих місць або відвідували їх і планували ще повернутися туди на відпочинок із рідними. Море, яке у нас відібрали, але віримо, що ненадовго! Ще гори, теж наші, так само стали сюжетом представлених картин. Поряд із пейзажами — образи воїнів, українських жінок, чудернацьких тваринок з дитячої уяви, мотанок тощо.
На кожному полотні ми знаходили силу-силенну символів, у яких бачили біль від утрати найрідніших, безмірну любов, спогади про нездійснені мрії полеглих захисників. Звісно, читались і втрачені сенси, але із бажанням їх віднайти, бо «треба жити», хай інакше, але жити і щось робити, наближати перемогу і славити наших Героїв!
Від нас – найпозитивніші відгуки і рекомендація сходити, побачити, пережити якісь моменти разом, розділити біль і ПАМ’ЯТАТИ!
Алєся Панько, учителька української мови і літератури
