Історію неможливо повернути назад. Але прийдешньому поколінню потрібно її знати. Історія Європи, на жаль, має безліч сумних сторінок. Європа під тінню Голокосту – це край небезпеки та смерті. Смерті безвинних…
Хроніка Голокосту – це біль і жах єврейського народу. Трагічне повсякдення Другої Світової війни віддзеркалюють архівні документи, спогади очевидців. Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час не мав системного вивчення, особливо в країнах так званого «радянського табору». Вивчення документів, спогадів очевидців свідчать, що територія України стала своєрідним полігоном, де нацистські нелюди опрацьовували методи «остаточного розв’язування єврейського питання». Трагедія українських євреїв була не просто частиною Катастрофи європейського єврейства у роки світової війни. Вона стала тією сходинкою, переступивши яку нацисти вирішили остаточно знищити всіх євреїв Європи.
Сьогодні ми маємо згадати ті часи, аби наша пам’ять не дозволила цьому повторитися.
В 1933 р. на виборах у Німеччині здобула перемогу Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (НСНРП), яку очолював Адольф Гітлер. Партія обіцяла повернути Німеччині колишню славу, встановивши у країні конституційний порядок, дати німцям роботу, хліб. Саме в своїй книзі «Майн Кампф» (Моя боротьба) Гітлер обґрунтував антисемітську ідеологію партії.
Антисемітизм – це ідеологія і політика боротьби з єврейством, політика ворожого ставлення до єврейського народу.
Гітлер та його оточення приділяли велику увагу єврейському питанню. Таким чином вони відволікали увагу людей від розуміння справжніх причин труднощів післявоєнної Німеччини. Важливим був також економічний чинник. Єврейський капітал відігравав важливу роль у торгівлі та промисловості Німеччини й іноді складав серйозну конкуренцію німецьким підприємцям. Нацисти також звинувачували євреїв у підриванні німецьких національних традицій. Все це дозволило Гітлеру привід розпочати широку пропаганду тези про «всесвітню жидо-масонську змову», яка нібито мала на меті встановлення над людьми єврейського панування.
«Світовому єврейству» нацисти протиставили «арійську ідею» – расову теорію, в основі якої лежало гасло: «Німецький народ – люди вищої, арійської раси, тому він має панувати над іншими народами».
З чого ж розпочався Голокост? Першим його етапом вважається 1933 рік. Антисемітизм стає державною політикою «третього рейху». Поступово євреї виключалися з державного, суспільного життя. Євреїв позбавляли можливості займатися своєю професією, виганяли зі шкіл, університетів. Апогею ця кампанія досягла в 1935 році, після прийняття «нюрнберзьких законів». Вони мали статус державних і в роки Другої світової війни поширювалися на всі окуповані нацистами території. Євреям у цих расистських законах відводилося особливе місце.
9 на 10 листопада 1938 року за наказом Геббельса відбулися єврейські погроми, які увійшли в історію під назвою « кришталевої ночі». Ця ніч стала початком ШОА – катастрофи єврейського народу.
Другий етап Голокосту – 1939-1941 роки. Він розпочався 1 вересня 1939 року. Нацисти примушували євреїв носити особливі позначки, збирали їх у гетто, відправляли в трудові табори. Гетто – частина міста, спеціально відведена для примусового утримання євреїв з метою їх ізоляції та подальшого знищення. Третій етап розпочався у 1941 р., разом з нападом нацистської Німеччини на СРСР. Вже 20 січня 1942 р. в Берліні відбулася конференція, на якій обговорювалися шляхи остаточного розв’ язання єврейського питання. «Остаточне розв’ язання» за нацистськими методами – масові розстріли, табори знищення. Масові розстріли проводили спеціально створені зондеркоманди за підтримки СС та місцевої поліції.
Трагічною сторінкою в українській історії стали події 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру. Створенню гетто приділялась особлива увага. В цих ізольованих містечках була величезна скупченість населення. Приміром, у варшавському гетто в кожній кімнаті мешкало в злиднях, хворобах, голоді по 13-15 осіб.
