ШКОЛА — ВІТАЄ!
Любий Борисе Наумовичу! Від щирого серця вітаємо Вас із Днем народження!
Ваша відданість педагогічній справі, безмежна енергія та талант виховати справжніх професіоналів — справжній і беззаперечний доказ того, що математика — це не тільки точна наука, не лише метатеорія, а й Мистецтво, яким Ви володієте в досконалості. Завдяки Вам математика перестала бути просто шкільним предметом, а стала захопливою подорожжю у світ знань. Ви подарували світу цілу плеяду талановитих учнів, серед них — професори, доктори наук, успішні фахівці у самих різних царинах; багато випускників обрали Ваш шлях і стали вчителями.
А робота влітку директором дитячого табору в Криму — це ще один яскравий штрих до Вашого багатогранного образу. Багатьом саме Ви подарували можливість побачити вогні вечірньої Ялти, скупатися в морі, вдихнути свіже повітря, настояне на запахах лаванди, кипарисів і морського бризу. Діти приїздили з року в рік на узбережжя Чорного моря, щоб поспілкуватися з Вами, набратися отого життєвого запалу до наступної зустрічі.
Ви — незмінний і блискучий конферансьє на шкільних святах! Гід старовинними вуличками рідного міста. Організатор поїздок за кордон і Україною. Не буде перебільшенням сказати, що на кожному континенті нашої планети є хтось, хто скаже: «Я знаю Бориса Наумовича!».
І гріх буде не згадати про розклад! Тут Вам програє навіть комп’ютер, а Ви при цьому вмієте врахувати побажання кожного вчителя нашого немаленького колективу. Дякуємо за це!
Нехай Ваш творчий потенціал ніколи не згасає, а почуття гумору додає оптимізму. Нехай у Німеччині Вас оточують тепло і турбота, відкриваються нові джерела натхнення, а мрія повернутися додому обов’язково здійсниться! Бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії та багатьох років щасливого життя!
ВИПУСКНИКИ — ВІТАЮТЬ!
Любий Борисе Наумовичу! Випускники вітають! Книга спогадів… Марина Дерімова, архітектор. Випуск 1979
Липень 1979. Випускний відлунав. Вчителі на заслужених канікулах. Але тільки не Борис Наумович! Адже в нього ціла паралель абітурієнтів!
У школі ремонт, тому парти винесено з класів до коридору, і Супер-Вчитель кожного дня збирає нас у цьому коридорі, всаджує за ці парти й на протязі всього липня готує нас до вступних іспитів.
Я навіть не зважуся на фантазії, скільки зараз коштує репетиторство. Але певна, що й у 1979 році це коштувало чимало. Нам це не коштувало нічого. Бо він Вчитель. Бо рідний.
Серпень 1979. Вступні іспити. Ми всі складаємо іспити хто куди, у всіх різні дні. Це означає, що Борис Наумович має вкрай насичений графік. Разом з батьками він чекає на кожного свого абітурієнта перед дверима навчального закладу.
Було багато несправедливості. Слів з пісні не викинеш, сумнозвісна «п’ята графа» була невід’ємною складовою частиною радянської реальності. З кожним нашим вступником, якого відверто завалили, Борис Наумович ходив на апеляцію. До кожної апеляції ретельно готувався. Звісна річ, жодне оскарження нічого не змінило. Але ми ніколи не забудемо, що за кожного з своїх дітей наш Вчитель бився наче лев.
Серпень 1979. Нарешті надходить моя черга. Складаю малювання, креслення, фізику на четвірки. І ось — математика. Момент істини! Напередодні напуття Вчителя: «Ти маєш показати, що не просто знаєш математику, а що ти її відчуваєш!» Незабутня мить: я вибігаю з іспиту, на вулиці на мене чекають троє найближчих людей: мама, тато і Вчитель. Ще здалеку, розчепіривши долоню, показую «п’ять». «Я й не сумнівався» — каже Борис Наумович.
Усі ці вихоплені з пам’яті моменти — такі яскраві, як і 45 років тому.
Марина Дерімова, архітектор. Випуск 1979
Гамбург, ФРН
Schulabsolventen begrüßen!
Marina Derimova, Architektin. Abitur 1979
Aus meinem Erinnerungsbuch…
Juli 1979. Prüfungen und Abschlussfeier sind vorbei. Alle Lehrer und Lehrerinnen haben Ferien. Aber nicht Boris Naumovitsch! Denn er hat ein paar Klassen seine Abiturienten wie eigene Familie!
In der Schule läuft Renovierung, alle Tische sind aus Klassen in den Flur rausgestellt. Und unser Super-Lehrer wartet auf uns täglich in diesem Flur, setzt uns an diese Tische und bereitet uns zu den Immatrikulierungsprüfungen vor.
Ich habe keine Ahnung, wie teuer jetzt Privatunterrichte sind. Aber bestimmt waren sie 1979 auch ziemlich teuer. Uns kostete das nichts. Weil wir wie eine Familie waren.
August 1979. Immatrikulierungsprüfungen.
Wir alle haben Prüfungen in verschiedenen Universitäten und an verschiedenen Tagen. Das heißt, Boris Naumovitsch hat extrem vollen Terminkalender. Auf jeden von uns wartet er zusammen mit unseren Eltern draußen vor Uni.
Es gab damals viel Ungerechtigkeiten. Der sogenannte „Punkt fünf“ (Nationalität) gehörte leider zu unserer sowjetischen Realität. Einige von uns wurden absichtlich unterschätzt, und jeden davon hat unser Lehrer bei Appellation unterstützt. Natürlich, haben diese Appellationen nichts geändert, wir vergessen aber nie, dass er für jedes „seiner Kinder“ wie ein Löwe kämpfte.
August 1979. Endlich bin ich dran.
Ich bestehe Malen, Zeichnen und Physik mit „vier“ und dann kommt Mathe. Augenblick der Wahrheit!
Am Vortag kriege ich den Ratschlag von meinem Mathelehrer: „Du musst zeigen, dass du die Mathematik nicht nur kennst, sondern auch fühlst!“
Unvergessliche Minute: ich laufe vom Treppenhaus ins Foyer und draußen warten auf mich drei nächsten Menschen: Mama, Papa und mein Lehrer. Durch das Fenster zeige ich mit Hand „fünf“. „Ich hatte keine Zweifel“, — sagt Boris Naumovitsch.
Diese Erinnerungen sind heute genauso deutlich und leuchtend, wie vor 45 Jahren.
Marina Derimova, Architektin. Abitur 1979
Freie und Hansestadt Hamburg, BRD
Київ, вул. Михайла Донця, 16 
