День телескопа від ГАО приурочують осінньому дню рівнодення. Цього року він настав о 4 ранку 23.09
НАСТАЛА АСТРОНОМІЧНА ОСІНЬ
Сьогодні о 4-й годині ранку за Київським часом ми пройшли точку осіннього рівнодення. Почалася осінь. Якщо Ви уважно слідкуйте за датами осінніх рівнодень, то могли помітити що осіннє рівнодення не завжди настає 23 вересня. Іноді настання астрономічної осені припадає на 22 вересня. Приміром у минулому 2021 році та позаминулому 2020 році саме так і було. Виходить що осіннє рівнодення у половині випадків настає 22 вересня? Саме так і є. Але якщо Ви відкриєте старі шкільні підручники із географії, природознавства чи астрономії, то помітите там дату осіннього рівнодення лише 23 вересня. Вся справа в тому, що ще кілька десятиліть тому осіннє рівнодення дійсно наставало саме 23 вересня у трьох випадках із чотирьох. Але пройшли десятиліття, і ми бачимо що рівнодення настає раніше ніж колись, і тепер частіше фігурує дата 22 вересня. Невже небесна механіка дає збій?
Насправді нічого особливого не відбувається. Все через те, що наша планета окрім річного і добового рухів здійснює ще один, менш помітний для нас, однак добре простежений в історії — а саме коливання земної осі, який у фізиці більш відомий як прецесія. Простежити цей рух протягом кількох поколінь людей досить складно, адже для повного обертання земної осі потрібно майже 26 тисяч років! Однак історія людської цивілізації, яка налічує 7-8 тисяч років (не плутати із доісторичним періодом) все таки простежує ці рухи. Вони навіть отримали в стародавній науці свою назву — “Випередження рівнодень” (praecessio aequinoctiorum).
Простіше кажучи, кожного року осіннє рівнодення (як і весняне) настає трішечки раніше, ніж у попередньому році. Звісно що помітити ці кілька секунд ми не можемо, однак коли мова йде про століття, ці зрушення очевидні. Коли Ератосфен в день літнього сонцестояння спостерігав за дном колодязя в стародавньому Асуані (Єгипет), аби виміряти розміри Землі, скоріше за все в перерахунку на наш календар, це було не 21 червня як зараз, а 22, або ж навіть 23 червня, оскільки 2700 років тому літнє сонцестояння (а воно зміщується також) припадало саме на дві доби пізніше, ніж зараз. Вже через 1200 років літнє сонцестояння буде наставати 20 червня, а осіннє рівнодення – 22 або 21 вересня.
Прецесія дуже важливий рух нашої планети. Завдяки йому змінюються “полярні зірки”. Якщо б Ви спостерігали за вечірнім небом 7000 років тому, то помітили б, що нерухрмою зіркою нічного неба в нашій півкулі була б зовсім не Полярна зірка (Поляріс), а зовсім інша — Тубан. Ще раніше, коли наші предки ще жили в печерах (15000 років тому) в ролі “полярної зірки” була Вега.
І так, кожні 7-9 тисяч років ці зірки ніби передають естафету одна одній, і все це відбувається завдяки все тій же прецесії нашої Землі. Багато вчених пов’язують коливання клімату з прецесією, і пояснюють зміни, які відбувалися з нашою планетою 5-7 тисяч років тому, зокрема і масштабне опустелювання Сахари.
Якщо ж Вас цікавить, чому осіннє рівнодення постійно “перескакує” із 22 на 23 вересня, і навпаки, то тут причину слід шукати вже не в прецесії, а в більш помітному для нашого ока явищі, а саме в чіткому неспівпадінні календарного і астрономічного років. Пригадайте що для повного оберту Землі навколо Сонця не достатньо 365 діб. Для остаточного завершення кола їй потрібно ще 5 годин та 50 хвилин. Ще за часів Юлія Цезаря астрономами було помічено ці майже 6 “зайвих” годин. Аби календар не збивався, вирішено було їх враховувати на четвертий рік, і добавляти в якості 29 лютого ще одну добу, яка набігала за 4 роки. Якщо Ви подивитеся на дату настання осіннього рівнодення цього року (23 вересня, 04:00, і дату наступного – 23 вересня, майже 10 година ранку) то помітите, що воно настало майже на 6 годин пізніше. Це і буде відповіддю на питання, чому рівнодення кожного року настає на майже 6 годин пізніше. Однак у високосний рік все стане на свої місця знову. Тому не хвилюйтеся. Рівнодення залишатиметься в межах 22-23 вересня ще дуже і дуже довго. Отже друзі, всім вдалої і гармонійної осені, душевного затишку і тепла, миру і благополуччя!
Світлана Тернавська,
вчитель-методист фізики та астрономії.
“Фізика та астрономія — філософія буття, це те, що тренує мозок. А викладання — це акторська майстерність. Це те, що бринить на тонких струнах душі”. Ніщо так не захоплює учнів як роздуми про Всесвіт та мрії про його пізнання!
Спеціалізована школа № 52 м.Києва з поглибленим вивченням інформаційних технологій
